Швидкі факти про Гаїті:
- Населення: приблизно 11,6 млн осіб.
- Столиця: Порт-о-Пренс.
- Офіційні мови: гаїтянська креольська, французька.
- Грошова одиниця: гаїтянський гурд (HTG).
- Уряд: унітарна напівпрезидентська республіка.
- Основна релігія: християнство (переважно римо-католицизм).
- Географія: Гаїті займає західну третину острова Еспаньола в Карибському морі. Для нього характерні гірські хребти, родючі долини та прибережні рівнини.
Факт 1: Гаїті характеризується гірською місцевістю
Географія Гаїті представлена декількома гірськими хребтами, які простягаються на значній частині країни та створюють її різноманітний ландшафт. Найвидатнішим гірським хребтом є масив де ла Хотт у південно-західній частині країни, який включає пік ла Селле, найвищу вершину Гаїті, що досягає висоти 2680 метрів (8793 футів) над рівнем моря.
Окрім гірського масиву де ла Отт, на Гаїті також розташовані гірський масив дю Нор у північній частині країни, масив де ла Сель у центральній частині та інші менші гірські хребти та пагорби, розкидані всюди. Ці гірські райони характеризуються крутими схилами, глибокими долинами та пересіченою місцевістю, через що їх важко перетинати та обробляти.
Гіристий рельєф Гаїті має значний вплив на розвиток країни, включаючи сільське господарство, транспорт і урбанізацію. Хоча гори забезпечують важливі природні ресурси, такі як вода, мінерали та біорізноманіття, вони також створюють проблеми з точки зору доступу до землі, розвитку інфраструктури та збереження навколишнього середовища.
Факт 2: Гаїті — колишня французька колонія і перша країна, яка скасувала рабство
Історія Гаїті як французької колонії сягає 17 століття, коли французькі колоністи заснували плантації та імпортували поневолених африканців для роботи на плантаціях цукру, кави та індиго. Умови перебування поневолених були жорстокими, що призводило до численних повстань і повстань.
Гаїтянська революція (1791-1804) стала ключовим моментом у світовій історії, оскільки вона призвела до повалення французького колоніального правління та створення Гаїті як незалежної республіки. Поневолені африканці, очолювані такими лідерами, як Туссен Лувертюр, Жан-Жак Дессалін і Анрі Крістоф, воювали проти французьких військ і зрештою проголосили незалежність 1 січня 1804 року.
Незалежність Гаїті ознаменувала не лише кінець французького колоніалізму на острові, але й скасування рабства, зробивши Гаїті першою країною у світі, яка офіційно скасувала рабство та створила національну державу, очолювану колишніми поневоленими людьми. Це історичне досягнення мало глибокі наслідки для боротьби проти рабства та колоніалізму в усьому світі, надихаючи рухи за свободу та рівність по всій Америці та за її межами.
Факт 3: У музеї на Гаїті є якір з корабля Колумба
MUPANAH, також відомий як Національний музей Пантеону Гаїті, — це музей, присвячений історії, культурі та спадщині Гаїті. Він розміщений у колишньому президентському палаці та демонструє різноманітну колекцію артефактів, документів, творів мистецтва та історичних об’єктів, пов’язаних із минулим Гаїті.
Одним із визначних артефактів, виставлених у MUPANAH, є якір, який, як кажуть, належав одному з кораблів Христофора Колумба. Колумб здійснив свою першу подорож до Америки в 1492 році, і Гаїті (тоді відомий як Еспаньола) був одним із островів, які він зустрів під час своєї експедиції.
Якір є відчутним нагадуванням про колоніальну історію Гаїті та її зв’язок із більш широкою історією європейських досліджень і колонізації Америки. Він служить символом зустрічей між корінними народами та європейськими дослідниками, а також наступних хвиль колонізації та експлуатації, що послідували за цим.
Факт 4: Гаїті зазнало масштабної вирубки лісів
Десятиліттями вирубка лісів була серйозною екологічною проблемою на Гаїті, зумовленою такими факторами, як зростання населення, розширення сільського господарства, лісозаготівля, виробництво деревного вугілля та нераціональна практика землекористування. Наслідки вирубки лісів були серйозними, що призвело до ерозії ґрунту, втрати біорізноманіття, деградації вододілів, зниження продуктивності сільського господарства та підвищення вразливості до стихійних лих, таких як повені, зсуви та посухи.
За оцінками, Гаїті втратило приблизно 98% свого первісного лісового покриву, залишивши лише невеликі залишки лісів, розкиданих по всій країні. Найбільш вирубані території в західних і південних регіонах, де найвища щільність населення і найінтенсивніша сільськогосподарська діяльність.
Факт 5: Гаїті є домом для найглибшої печери в Карибському морі
Печера, відома як «Grotte Marie Jeanne», розташована в південно-західній частині Гаїті, недалеко від міста Порт-а-Пімент в департаменті Sud. Grotte Marie Jeanne відомий серед спелеологів своєю вражаючою глибиною, яка була виміряна на глибині понад 478 метрів (1568 футів).
Дослідження Grotte Marie Jeanne почалося в 1990-х роках, і подальші експедиції виявили його складну мережу ходів, камер і підземних утворень. Глибина печери, а також її геологічні особливості та унікальна екосистема роблять її важливим місцем для наукових досліджень і розвідки.
Факт 6: Землетрус 2010 року на Гаїті був одним із найруйнівніших стихійних лих у новітній історії
12 січня 2010 року поблизу столиці Гаїті Порт-о-Пренс стався потужний землетрус магнітудою 7,0. Епіцентр землетрусу знаходився лише за 25 кілометрів (16 миль) на південний захід від Порт-о-Пренса, що призвело до сильного поштовху та значних руйнувань у густонаселеній міській зоні та навколишніх регіонах.
Землетрус спричинив масштабні руйнування будівель, інфраструктури та будинків, залишивши мільйони людей без даху над головою та вигнавши приблизно 1,5 мільйона осіб з місця проживання. Кількість загиблих в результаті землетрусу була катастрофічною: за різними оцінками, загинули від 100 000 до 230 000 людей і ще більше отримали поранення.
Вплив землетрусу на Гаїті був посилений такими факторами, як неадекватне будівництво будівель, погане міське планування, слабка інфраструктура та обмежені можливості реагування на надзвичайні ситуації. І без того крихка економіка та соціальна інфраструктура країни сильно постраждали внаслідок стихійного лиха, що призвело до довгострокових гуманітарних проблем та проблем з відновленням.
Факт 7: Гаїті має приголомшливі пляжі та довгу берегову лінію
Берегова лінія Гаїті простягається приблизно на 1771 кілометр (1100 миль) уздовж Карибського моря, пропонуючи різноманітні прибережні ландшафти, включаючи піщані пляжі, скелясті береги та мальовничі бухти. Країна відома своїми чудовими пляжами з кришталево чистою бірюзовою водою, берегами з пальмами та мальовничими краєвидами.
Деякі з найвідоміших пляжів Гаїті включають:
- Пляж Лабаді: Лабаді, розташований на північному узбережжі Гаїті, є приватним курортом, відомим своїми незайманими пляжами, водними видами спорту та розважальними заходами. Пляж оточений пишною тропічною рослинністю, звідки відкривається приголомшливий вид на Карибське море.
- Пляж Жакмель: розташований у прибережному містечку Жакмель на південному узбережжі Гаїті, пляж Жакмель відомий своєю яскравою мистецькою сценою, барвистою архітектурою та невимушеною атмосферою. Пляж із золотистим піском, спокійною водою та мальовничою набережною.
- Іль-а-Ваш: розташований біля південно-західного узбережжя Гаїті, Іль-а-Ваш — це спокійний райський острів із незайманими пляжами, відокремленими бухтами та пишними тропічними ландшафтами. Острів є популярним місцем для плавання, підводного плавання та відпочинку.
- Пляж Порт-Салют: розташований уздовж південного узбережжя Гаїті, пляж Порт-Салют відомий своїми довгими ділянками білого піску, ніжними хвилями та захоплюючими заходами сонця. Пляж оточений кокосовими пальмами і пропонує спокійну обстановку для купання та прийняття сонячних ванн.
Факт 8: вірування вуду сильні на Гаїті
Вірування вуду глибоко вкорінилися в культурі Гаїті. Вуду, що походить із Західної Африки та змішано з місцевими таїно та католицькими елементами, є офіційною релігією на Гаїті. Це включає в себе ритуали, церемонії та духовні практики, що проводяться священиками та жрицями для вшанування духів, пошуку керівництва та вирішення різних аспектів життя. Незважаючи на помилкові уявлення, Вуду — це не чорна магія, а духовний зв’язок і спільнота. Це було джерелом сили та стійкості в історії Гаїті та продовжує впливати на самосвідомість, мистецтво та культуру Гаїті.
Факт 9: На Гаїті основним транспортом є старі автобуси
In Haiti, various forms of transportation are used to navigate the country’s diverse terrain and urban areas. Old buses, often referred to as “tap-taps” are brightly painted and decorated public buses that serve as a primary mode of transportation for many Haitians, particularly in urban areas and between towns and cities. These buses are typically privately owned and operated and are known for their vibrant colors and personalized designs.
Окрім старих автобусів, інші поширені види транспорту на Гаїті включають:
- Мото-таксі. Мото-таксі, відомі як «мото-таксі» або «мото-таксі», широко використовуються для поїздок на короткі відстані в межах міст. Вони забезпечують зручний і доступний спосіб пересування завантаженими міськими вулицями та швидкого досягнення місця призначення.
- Мікроавтобуси: мікроавтобуси, також відомі як «автомобільні швидкісні», більші за тап-тапи та курсують за фіксованими маршрутами між великими містами та селищами. Вони часто переповнені, і це бюджетний варіант для подорожей на далекі відстані.
- Таксі: таксі доступні в міських районах, їх можна викликати на вулиці або домовитися за допомогою телефонних дзвінків або мобільних додатків. Вони пропонують комфортніший і зручніший вид транспорту для тих, хто готовий платити вищу ціну.
- Пішки: у сільській місцевості та невеликих містах, де моторизований транспорт може бути обмежений, пішки є звичайним способом пересування. Багато гаїтян покладаються на пішки як на основний засіб пересування на короткі відстані.
Примітка. Якщо ви плануєте відвідати цю країну, перевірте, чи потрібні вам міжнародні водійські права на Гаїті для оренди або водіння.
Факт 10: Гаїтянська кухня відома своїми сміливими та ароматними стравами
Гаїтянська кухня — це злиття африканських, місцевих таїно, французьких і карибських впливів, результатом чого є різноманітні та яскраві кулінарні традиції. Спеції відіграють центральну роль у гаїтянській кулінарії, і багато страв характеризуються своїм пряним смаком.
Деякі з поширених спецій та інгредієнтів, які використовуються в гаїтянській кухні для додання тепла та аромату, включають:
- Шотландський перець: ці маленькі, вогняні перці є основним продуктом гаїтянської кухні та використовуються для додання тепла таким стравам, як гріот (смажена свинина), пікліз (гострі мариновані овочі) та соус ті-маліце (гострий томатний соус).
- Epis: Ця ароматна суміш приправ виготовлена з поєднання часнику, цибулі, перцю, трав (таких як петрушка та чебрець) і спецій (таких як гвоздика та мускатний горіх). Він використовується як основа для багатьох гаїтянських страв, додаючи глибини смаку та тепла.
- Пікліз: Пікліз — популярна гаїтянська приправа, яку готують із нашаткованої капусти, моркви, цибулі та шотландського перцю, маринованого в оцті та спеціях. Його часто подають як гострий гарнір до смаженої їжі, рису та квасолі.
- Соус Ti-malice: соус Ti-malice — це гострий томатний соус із помідорів, цибулі, часнику, шотландського перцю та оцту. Його зазвичай подають до смаженого на грилі м’яса, морепродуктів і рису, щоб додати тепла та аромату.
- Гострі маринади: гаїтянський маринад часто містить суміш цитрусових соків, часнику, цибулі, трав і спецій, включаючи перець, щоб розм’якшити та додати м’ясу, наприклад курці, свинині та рибі, перед приготуванням на грилі чи смаженням.
